banner

Фотоконкурс "Что бы это значило?"

13 Мая’16
73615

Сегодня мы завершаем наш творческий конкурс «Что бы это значило?», который пользовался популярностью не только у наших читателей, но и у посетителей сайта. Спасибо всем за участие! Самые оригинальные подписи к последнему конкурсному снимку мы представляем вашему вниманию.


Маленький герой веселой стихотворной зарисовки Владимира Снуйко из Свислочи в замешательстве: он не может понять, почему олень не двигается:


Когда было мне лет пять,
Я ездил с мамой в Сочи отдыхать.
На пляже мама все лежала,
Целыми днями загорала.
Загорать мне было лень,
Поплавав в море, я шел в тень.
А там, под пальмой, стоял олень.
И, когда б я ни бежал,
Он постоянно там стоял,
Меня как будто ожидал.
Я не раз его просил,
Чтоб меня он прокатил.
А он стоял и молчал,
Словно меня не замечал.
Его такое равнодушие
Меня печалило и мучало.
Я не знал еще тогда,
Что это оленье чучело.
Чтобы оставить на память что-то,
Я с ним сделал тогда фото.


Дозорными Беловежской пущи представила этого лесного красавца и его наездника свислочанка Лидия Юльяновна Мленик:


Экалагічна чысты транспарт,
Бо на алені еду я.
Яму запраўка не патрэбна,
А мне шафёрскія права.
І асядлаўшы яго спіну,
За рогі моцна ўзяўся я.
Прыгажун леса Белавежжа,
Табе пашана і хвала.
З табой аб’едзем усе дазоры,
Каб пушчу нашу зберагчы.
І будзем мы ўдваіх на варце
І цэлы дзень, і ўначы.


Интересную подпись к снимку предложил Иван Ламашкевич:


Нет, в Лапландии я не был,
Да и в Сочи не хочу.
Вот поеду в пущу к деду
На олене прокачусь.
Тут и подвернулся случай,
Долго я мечту носил.
Побывал, конечно, в пуще
И мечту осуществил.
Будет сомневаться кто-то –
В доказательство вам – фото.


Весело покатались, по мнению свислочанки Ларисы Ивановны Гупенец, мальчик Вова и его новый друг:


Плачет на прогулке Вова,
По лесу ходить устал.
Заболели очень ножки,
Еле вышел на дорожку.
«Посмотри-ка, вон олень! –
папа мальчику сказал. –
Весело так скачет
И совсем не плачет».
Вова хныкать перестал
И к оленю подбежал.
На него забрался
И немного покатался.


Вот как представила ситуацию Софья Александровна Штоп:


Холодно оленю в спину.
И никак я не пойму, почему.
Ведь лето на дворе,
А холодно ему.
Покрою спину пледом,
Верхом на нем поеду.
Сохатый гордо оглянулся,
Ведь ему я приглянулся.
Мы с ним теперь друзья,
В дорогу нам пора.


Сказочную версию подписи предложил Федор Максимович Щесняк:

 

По щучьему веленью
Я с Емелей на печи
По полю катался.
На ковре на самолете
Смело к тучам поднимался
И по радуге промчался на коне.
Научился на авто
Я гоняться лихо,
На олене настоящем
Прокатился вихрем.


Следующий вариант предложила Анна Иосифовна Мыслицкая:


Жыве мая бабуля
У Белавежскай пушчы.
Як да яе я прыязджаю,
Мяне мой сябар там чакае.
Ну вельмі ўжо прыгожы ён:
З вятвістымі рагамі.
Глядзіць так добра на мяне
Разумнымі вачамі.
І мара ёсць адна ў нас –
У тундры пабываць хоць раз.
Дзеда Мароза хочам папрасіць,
Каб дапамог яе ажыццявіць.

 


 

 

Конкурс оригинальных подписей к фотоснимкам продолжается. Приятно, что участники не теряют творческой активности и не перестают удивлять своей богатой фантазией и чувством юмора. На этот раз наших авторов вдохновляла фотография с мальчиком в сумке. Каких только мыслей не навеял им этот кадр!


С такой большой «авоськой» можно отправиться в торговый центр, подумалось Владимиру СНУЙКО из Свислочи. И вот какие стихи у него сложились.


Мама утром заявила:
В Евроопт сходить решила.
Денег много отложила
И их в сумку положила.
Что, она пойдет одна?
С кем останусь я тогда?
Дома не хочу один!
Пойду с мамой в магазин!
За секунду я собрался,
В сумку, словно мышь, забрался.
В Евроопт как доберусь,
На все сто там развернусь.
Там мне есть ведь чем заняться:
На машине покататься
И товара прикупить,
Чтоб с друзьями повстречаться
И ребят всех угостить.
Куплю себе я шоколадку,
Папе – жвачку,
Маме – гречки пачку,
Сестре – карандаши,
А бабке – цветик для души.
Мои все сбудутся задумки,
Мне только бы остаться в сумке.
Печалит лишь одна морока:
Не быть бы мне замеченным до срока.


А свислочанин Федор Максимович ЩЕСНЯК мыслями улетел в черноморские Гагры. Мечты об отдыхе в этом курортном городе не покидают и его героя.


По путевке мама с папой
Едут в Гагры отдыхать,
А меня, чтоб не мешал,
Брать с собою не хотят
И в деревню отправляют
Деда с бабкой развлекать.
Но я парень хоть и мал,
Да на выдумки удал:
Не возьмете полюбовно –
Повезете багажом.
Загадал еще потом:
Аист, аист, прилети,
Меня в Гагры отнеси!


Свислочанка Лариса Ивановна ГУПЕНЕЦ прислала два варианта. В первом рассказала о предприимчивом мальчишке, а во втором – по-женски полюбовалась сумкой.


У мяне сягоння свята –
Падарыў мне сумку тата.
Усе цацкі паскладаю,
На кірмаш я завітаю.


* * *
Лучшей сумки в мире нет.
Посмотри фасон и цвет!
У друзей и у прохожих
Нету на нее похожей.
Как идет к твоим глазам!
Как идешь ты к сумке сам!
И такую красоту
Видно даже за версту!


Что хранится в женской сумочке, знает Владислав КЛИНЧУК из г. Гродно. А еще в его строках – реалии современности: неимоверная увлеченность детей различными гаджетами, в том числе и смартфонами.


Вот у мамы чудо-сумка!
Там есть все: духи, помада…
А игрушек мне не надо.
Дали хоть бы на денечек
Мамин красненький смартфончик.


Анна Иосифовна Мыслицкая из Свислочи в этот раз отдает должное спортивному образу жизни.


У мяне браты чатыры,
Мнагадзетная сям’я.
Хай ідуць на трэніроўку –
У раздзявалцы пасплю я.
Яны ў мяне спартсмены,
Машыны нам не трэба,
Нясуць мяне дадому
У торбе замест хлеба.
І вельмі ім удзячны я
За гэткую павагу:
Нясуць мяне, як караля,
Куды яны – туды і я.


У жительницы д. Занки Софьи Александровны ШТОП, рассуждающей над фотографией, сложились две истории: о небольшом чрезвычайном происшествии и поездке к бабушке.


Везла меня мама в коляске,
Любовался природой вокруг...
От ухабов, дорожной тряски
Колесо отвалилось вдруг.
Мама руками всплеснула:
Как нам доехать домой?
Прохожие нам подсказали:
– Сумку возьмите с собой!
В сумку меня посадили
Радостно всею гурьбой,
Домой меня проводили,
Коляске дали отбой.
А мне здесь вольготно, уютно,
Как будто в коляске сижу,
Довольно чешу я за ушком,
На добрых прохожих гляжу.


* * *
Збіралася матуля ў дарогу,
Паставіла сумку на падлогу,
Я ў сумку ўладкаваўся,
А там смартфон аказаўся.
Трэба бабулі тэлефанаваць,
Каб выходзіла нас сустракаць,
Бо вязем бабулі пачастункі.
Вядома, будуць пацалункі,
Яе я абдыму за плечы,
Пяшчота ўсім заўжды дарэчы.


Благодарим всех авторов за активность и креативность и предлагаем новый снимок для размышления. Что это: экологически чистый транспорт? А может, это детская фотография Деда Мороза, сменившего Лапландию на Сочи?.. Ждем ваших вариантов до 14 сентября.

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 


 

 

Наш конкурс працягваецца. Мяркуючы па вершаваным водгукам на прапанаванае фота, творчае спаборніцтва захоўвае сваю папулярнасць. А яго пастаянныя ўдзельнікі не губляюць творчага запалу і застаюцца на гумарыстычнай хвалі. Вось што на гэты раз сцяклося ў рэдакцыю. Нагадаем, што натхняў складальнікаў подпісаў незвычайны транспарт.


Ларыса Іванаўна ГУПЯНЕЦ са Свіслачы зноўку прадэманстравала адмысловае валоданне дзвюма мовамі: рускай і беларускай – і даслала нам наступныя вырыянты.


Автомобиль теперь у вас,
И это очень славно.
Движок и корпус – суперкласс,
А марка и подавно!
Вы в этом новеньком авто
Рекорды все побьете,
И все вокруг узнают, что
Вы здорово живете!


І яшчэ:


Штосьці ўпарціцца машына.
Можа, у ёй няма бензіну?
Можа, рухавік зламаўся?
Мужык моцна раззлаваўся.
Шлем надзеў, сядзіць, бубніць:
«Як паехаць? Што рабіць?
Мо, у суседа папрасіць?
BMW у яго стаіць...»


Не пасуе перад дарослымі ўдзельнікамі конкурсу юны гродзенец Уладзіслаў КЛІНЧУК. Вось што ў яго атрымалася.


Есть колеса – нет сиденья,
Руль – как руль, педалей нет.
Значит, это, без сомненья,
Вовсе не велосипед.
Но на нем любой бы летом
Покататься был бы рад.
Что это за чудо-транспорт?
Может, ретро самокат?


Паспрабавала пасадзіць сябе на месца вадзіцеля свіслачанка Ганна Іосіфаўна Мысліцкая. Вось якія думкі, уяўляе яна, могуць раіцца ў галаве таго, хто кіруе такім дзіўным транспартам (атрымліваецца такі законапаслухмяны ўдзельнік дарожнага руху).


Хацеў зрабіць я матацыкл,
А потым раптам – самалёт,
Дастаў аднекуль па дэталі –
І атрымаўся ўсюдыход.
На ім я еду на рыбалку,
Па ягады ды па грыбы,
ДАІ мяне не запыняе,
Бо я вадзіцель хоць куды.
Дарожны рух не парушаю,
Гарэлкі я не ўжываю
І хуткасць не перавышаю:
Машына мне забараняе.


Гумар і актуальная рэальнасць гарманічна спляліся ў вершаваных радках, прадстаўленых на конкурс Уладзімірам СНУЙКО са Свіслачы.


Не жалел ни рук, ни спину
И сложил себе машину.
Сзади узко, сбоку брак,
В общем, сделал кое-как.
Что прибил, что приварил –
Класс машину получил
Марки «Велокабриомопед»
Или просто драндулет,
Один такой на целый свет.
Поеду на нем в Рио на Олимпиаду
И, поверьте, не буду «ззаду».
Я и мой драндулет
Сведем всех гонщиков на нет.
А теща увидит вот эту «чудину» –
Мне денег отстегнет на BMW-машину.


А вось якую гісторыю «разглядзела» на здымку Соф’я Аляксандраўна ШТОП з вёскі Занкі.


Гэта маленькая машына
Была куплена для сына,
Але перш як у яе сядаць,
Камусьці ж трэба абкатаць.
Ледзьве тата ўпіхнуўся ў машыну,
Моцна прыціснуў ногі і спіну,
Цяпер пытанне паўстае:
Як тату вызваліць з яе?
І такое чатырохрадкоўе на рускай мове.
Машина эта – вездеход,
Назад ползет, летит вперед,
А если крылья прицепить,
Даже в небо полетит!


І завяршае гэты парад вясёлых подпісаў вершаванка Лідзіі Аляксандраўны ЯНУЧАК з Дудзічаў.


Я вельмі здольны,
Я – самародак:
Сам вось сабраў
Гэты транспартны сродак.
Мне ў ім утульна,
Ёсць нейкі камфорт,
Мо, пазайздросціў бы
Мне нават «Форд».
Як жа назваць яго,
Днямі гадаю,
Таму я ў вас
Дапамогі пытаю.
Мала падобны ён на аўто,
Людзі ўсе скажуць,
Што гэта «не то».
Не, гэта не скутар
І не мапед.
Мо, проста назваць нам
Яго драндулет?


Дзякуем усім аўтарам за падораны пазітыў. Спадзяёмся, што вас не менш натхніць новы здымак. Тварыце, калі ласка, і дасылайце ці прыносьце свае прыдумкі ў рэдакцыю да 3 верасня.

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 


 

 

Предложенный снимок заставил наших постоянных участников конкурса «Что бы это значило?» немного пофантазировать: откуда летом снег, почему на нем лежит мужчина? Эти фантазии вылились в стихотворные строки. Что из этого получилось, судить вам.


На этот раз самой первой в редакцию принесла вариант подписи под снимок свислочанка Анна Иосифовна Мыслицкая. Она увидела ситуацию со свойственным ее натуре юмором.


Пайшоў я ў агарод.
Хацеў бульбы накапаць.
Раптам бура закружыла,
На бок мяне пахіліла.
Я так ціхенька ляжу,
Як у Крыме на пляжу.
Сярод летняе «жары»
Не кусаюць камары.
І што гэта за прыкмета?
Снег пайшоў пасярод лета.
Але што б там ні было,
Мне прыемна і цяпло.


Лидия Юльяновна Мленик из Свислочи предположила, что мужчина, лежа на снегу, мечтает о Канарах.


Вельмі ж горача яму
На бялюсенькім снягу.
Ён ляжыць і прадстаўляе –
На Канарах загарае.
И еще один вариант.
Наш мужчина – просто супер!
Он привык лежать в снегу.
И здоровый образ жизни
Очень нравится ему.


Всегда очень теплые письма приходят в редакцию от Ларисы Ивановны Гупенец.


Я, как рыбка золотая,
Все желанья исполняю.
У меня было одно,
Не исполнилось оно…
Дали отпуск мне в июле,
А просил я – в январе,
Потому что не пробуришь
Лунку летом, на жаре!


Свислочанин Федор Максимович Щесняк считает, что главное для поддержания здоровья и бодрости духа – это закаливание.

 

«Проверено», – пишет он.
Для закалки и души
После бани не спеши
Зарываться в одеяло.
Результата будет мало.
Лучше с пользой на снегу
Поваляйся. Я – могу.
Водой холодной обливайся –
И будешь ты всегда, как новый.
Зимой и летом закаляйся!
В здоровом теле – дух здоровый!


Со знанием дела рассказал о «моржевании» Владимир Евгеньевич Снуйко из Свислочи.


Водой облился и растерся.
Мне стало горячо.
Лег на снег я, охладился.
Ох, как хорошо!


* * *
Чтоб не болеть и похудеть,
Начал я спортом заниматься,
А заодно по Иванову
Водой холодной обливаться.
И вот теперь, скажу я вам,
Не стал с врачами я встречаться.
Как морж, лежу я на снегу,
Мороза, снега не боюсь.
Так долго я лежать могу.
Я закалился и не простужусь.
Надо всем нам закаляться,
Чтоб здоровыми остаться,
Повышать иммунитет
И жить не меньше сотни лет!


На далекий Север отправила нашего героя Лидия Александровна Янучек из Дудичей.


Ляжу на марозе
І думку гадаю:
Які з мяне морж,
Я і ластаў не маю?!
Былі б у мяне ласты,
То тут не ляжаў бы.
Па моры Паўночным
З маржыхай гуляў бы.
Мая ж палавінка
Марозу баіцца.
Ёй бераг паўночны
Ніколі не сніцца.
Бо бачыць яна нас
У снах і ў марах,
Як водпуск праводзім
На цёплых Канарах.


Всегда очень серьезно подходит к участию в конкурсе Софья Александровна Штоп из Занок. На этот раз у нее три варианта.


На рождественские святки
Чуть не отморозил пятки.
А потом решил, признаться,
Моржеванием заняться.
Лег на снежную перину
В вырытую колеину.
Солнце светит свысока.
Мне не холодно пока.


* * *
Колькі раз даваў зарок –
Не ступаць на снег і крок,
Бо аднойчы прастудзіўся,
Як лісточак, калаціўся.
Але хачу вельмі загартацца,
З дактарамі каб не знацца.


* * *
Если хочешь быть здоров – закаляйся!
По пушистому снежку покачайся,
40-градусной натрись
И в постельку ложись!


Мы благодарим всех за участие в конкурсе. Будем рады и новым авторам. Участвуйте! А мы предлагаем новый сюжет. Что за транспортное средство изображено на снимке? Наши авторы – большие фантазеры. Ждем ваших вариантов до 18 августа.

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 


 

 

Радасна, што наш конкурс не губляе сваёй папулярнасці. Хутчэй, наадварот: знаходзіць новага чытача і аўтара. Пасля выхаду суботняга нумара ў рэдакцыю пачынаюць сцякацца вершаваныя подпісы да прапанаванага фота. Прызнаемся, што чытаем іх з калегамі ўслых, смакуем пачуццё гумару актыўных удзельнікаў конкурса, дзівімся іх фантазіі... А сёння, як ужо традыцыйна склалася, прапануем усім нашым чытачам з асалодай прачытаць гэтыя пацешныя вершаванкі.


Дык вось... Памятаеце ката-шашыста? На што ж ён натхніў складальнікаў подпісаў?

 

Як заўсёды, адным з першых свой варыянт прынёс у рэдакцыю Фёдар Максімавіч ШЧАСНЯК са Свіслачы:


Дед Федот и Васька кот
Раз играли в поддавки,
С легкой лапы иль руки
Васька ум свой показал –
Деда сразу обыграл.
Но не понятно – вот те на! –
Как лапой врезать щелбана?!

 

У Лідзіі Аляксандраўны ЯНУЧАК з Дудзічаў атрымаліся наступныя радкі (дзе тут гумар, дзе намёк, паразважайце вольным часам, паважаныя мужчыны):


У маім доме завядзёнка,
Што працуе толькі жонка.
А я клопат другі маю –
Цэлы дзень з катом гуляю.
Жонка з цешчаю бубняць.
“Ідзі, – кажуць, – працаваць.
Колькі працы ў двары ёсць,
Гаспадар жа ты, не госць.
Во, дарожкі абкасі,
Вады ў хату нанасі...”
І – паехалі-пашлі,
Шмат работы мне знайшлі.
І я вам хачу прызнацца:
Буду ўжо за розум брацца,
У доме ўвесь уклад мяняць,
Сам пачну я працаваць.

 

А Соф’я Аляксандраўна ШТОП з Занак убачыла на здымку вось што:


Друзья по шашкам
проводили тур,
Один из них
пошел на перекур.
Пушистый котик
занял его место,
Усевшись важно
в мягонькое кресло.
Все шашки передвинул враз.
Увы, игра вся сорвалась.


* * *
Перасуну зараз шашку,
Пэўна, абыграю Пашку.
Трэба думаць, меркаваць:
Як тут дамку атрымаць?
Можа, шашак нагартаць
Ды з размахам пагуляць?

 

Свіслачанка Лідзія Юльянаўна МЛЁНІК у гэтым спаборніцтве “хварэе” за ката, дакладней, перажывае за яго сапраўднае прызначэнне:


Белымі гуляе кот,
Б’е ён чорныя ў абход.
Дагуляць бы мне хутчэй
Ды пайсці лавіць мышэй.
“Хто мне, браткі, дапаможа
Вырашальны зрабіць ход,
Каб папасці зразу ў дамкі?” –
Разважае кот.

 

Варыянты на двух мовах даслала Ларыса Іванаўна ГУПЯНЕЦ са Свіслачы:


Ну и котики, друзья –
Восхищаюсь ими я.
Рыбку могут охранять,
Яблоки в мешок собрать,
И – не даст мне муж соврать –
В шашки могут поиграть.
Посмотрите, в этой паре
Первенство уже в разгаре.


* * *
Кіпцюры што трэба маю,
Імі я мышэй ганяю,
Каб разбойнікі, крый Божа,
Не мяшалі тут Сярожу.

 

Зноў парадаваў сваімі спробамі жартаваць і рыфмаваць наш юны чытач Уладзіслаў КЛІНЧУК з Гродна. Трэба адзначыць, што ў яго атрымліваецца і першае, і другое:


Любіць Васька сыр, катлету
І яшчэ маленькіх дзетак
Весяліць і забаўляе,
З намі ў шашкі ён гуляе.
Потым згорнецца ў клубочак,
Пажадае добрай ночы.

 

З шыкоўным гумарам працягвае свой удзел у конкурсе свіслачанка Ганна Іосіфаўна МЫСЛІЦКАЯ:


Да чаго дайшоў прагрэс –
Кот гуляе ў шашкі!
Абыграў гаспадара
Без адной падказкі!
Кот стараецца, бурчыць,
Рыбку хоча зарабіць.
“А за дамку мой Ілюшка
Абяцаў зварыць мне юшку”.

 

Уладзімір СНУЙКО са Свіслачы ацаніў сітуацыю на здымку з двух бакоў, паглядзеўшы на шашачную дошку з пункту гледжання і ката, і гаспадара.


Я умный кот, ученый кот,
Я много чего знаю,
Людей лечу, мышей ловлю
И в шашки я играю.
И часто, ну, почти всегда,
Легко в них побеждаю.


* * *
Да шашак здольны ты ігрок,
А Ваську абыграць не змог.
У шашкі ты гуляць мастак,
Ката ж перамагчы – ніяк!

 

Дарэчы, вось вам новы здымак для роздуму і творчасці. Што гэта: анамальнае лета ці спосаб ахаладзіцца ў спякоту? А можа?.. Чакаем вашых версій да 4 жніўня.

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 


 

 

 

Наш творчы конкурс працягваецца. Ён аб’ядноўвае шмат людзей: як аўтараў, так і чытачоў. Знаходзіць свайго прыхільніка і на сайце газеты. Хто яшчэ вагаецца: удзельнічаць ці не, няхай адкідае ўсялякія сумненні і спрабуе свае сілы ў вершаскладанні. І не толькі. Кожны можа прыслаць сваё фота з цікавым сюжэтам. Аўтар здымка таксама будзе заахвочаны.


...Дзіця ехала да бабулі і заснула ў такой цікавай позе. Бацькі не сталі яго непакоіць: хай паспіць малое.

 

Ганна Іосіфаўна Мысліцкая са Свіслачы вельмі тонка прачула гэту сітуацыю.


Так замучыла жара.
У ложак мне даўно пара.
Сілы ў мяне не хапіла
І на крэсла паваліла.

 

***
Мне няма куды спяшацца.
Я магу тут адаспацца.
Мама хуценька прыйдзе
І на ложак занясе.

 

Заўсёды, як кажуць, пападае ў цэль, умее знайсці патрэбнае слова свіслачанка Лідзія Юльянаўна Млёнік.


Покатался на машине
И уснул в салоне я.
Ну и чем я не мужчина,
Вы скажите мне, друзья?
Сняли с ног моих ботинки.
Ведь на улице жара!
Полюбуйтесь на картинку –
Просыпаться мне пора.

 

***
Нешта сон мяне змарыў.
У машыну я заскочыў.
І заснуў спакойным сном –
Проста лета за акном.

 

Дзіця стамілася, яму трэба адаспацца, і тады яно гатова ехаць у вандроўку. Так палічыў Уладзімір Снуйко.


Здаецца ж, зусім мала
Я сёння пагуляла.
А як села на сядзенне,
Адразу ж задрамала.
Што за цуды, што за сіла
З ног мяне вось так зваліла?
Пачакайце, мама, тата,
Я крыху адасплюся,
І тады паедзем,
Мо, па ўсёй Беларусі.

 

***
Мы пад’ехалі да лесу,
А прыроду я люблю.
Чую пах чабора, ліпы
І ў гэтым водары пасплю.

 

Жыхарка Свіслачы Ларыса Іванаўна Гупянец таксама добра зразумела дзіцячы намер. Вось пачытайце.


Ну і графік у мяне,
Трэба спаць, а няма дзе.
У машыне буду спаць,
Не трэба мне перашкаджаць.

 

Цікавыя варыянты пад здымак атрымаліся ў Соф’і Аляксандраўны Штоп з Занак. Як заўжды, іх два і прытым на дзвюх мовах.


Если долго мучиться,
То что-нибудь получится.
Только этот урок не пошел сыночку впрок.
Лучше лягу, отдохну, за работой прослежу.
Побыстрее сил набраться,
На машине покататься.

 

***
Пайшоў тата ў гараж
Рамантаваць машыну ГАЗ.
Падаваў сынок гайкі і ключы.
Хацеў тату дапамагчы.
Толькі ад яго ніякай дапамогі.
Вельмі забалелі ногі.
І так ён змарыўся,
Што на сядушку паваліўся.
Так дапамагае ён:
Бачыць ужо дзясяты сон.

 

Да спадобы прыйшоўся конкурс свіслачаніну Фёдару Максімавічу Шчасняку. У яго ўсё атрымоўваецца хутка і канкрэтна.


Чтоб машину не угнали,
Папа с мамой обсуждали,
Как сигнализацию купить
И бюджет свой сохранить.
Хоть бы советом кто помог…
В диалог вступил сынок:
– Что вздыхать и слезы лить!
Сам я буду сторожить.
Ночка быстро промелькнула,
Солнце встало, день пришел.
После смены караула
До кроватки не дошел.

 

Наш юны аўтар з Гродна Уладзіслаў Клінчук прыслаў наступныя радкі:


Доля детская моя:
Куда дед, туда и я.
На работу он идет,
Меня в садик завезет.

 

Дзякуй усім за ўдзел у конкурсе. Мы прапануем новы фотасюжэт. Гэты здымак у рэдакцыю прынёс жыхар Свіслачы Сяргей Саган. Чакаем вашых варыянтаў да 21 ліпеня.

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 


 

 

Вітаю вас, паважаныя ўдзельнікі нашага конкурсу. Вельмі прыемна, што вы такія актыўныя і цікаўныя. Ёсць пастаянныя ўдзельнікі і тыя, хто ў такім творчым спаборніцтве спрабуе сябе ўпершыню. І гэта вельмі добра атрымалася ў Уладзіміра Яўгеньевіча Снуйко са Свіслачы:


Дзе ты быў і дзе бадзяўся?
Чаравік аж развязаўся.
Табе ўжо пад 25,
Сам не можаш завязаць!
Мо, хутчэй ужо жаніўся б,
Чалавекам ужо зрабіўся б.
Жонка піць цябе адвучыць,
Дзе і што рабіць навучыць.


Цікавы варыянт подпісу пад здымак прыслала свіслачанка Людміла Юльянаўна Млёнік. Атрымалася прыгожая гісторыя кахання.

 

Чаравік расшнураваўся?
У дапамогу прыйду я.
Мо, штаны парвала, мілая?
Дык давай зашыю я.
І, саломкі падаслаўшы,
На калені стану зноў,
Каб прызнацца ў каханні.
Папрашу рукі тваёй.

 

Два варыянты, і прычым у ліку самых першых, прынёс у рэдакцыю наш пастаянны чытач і ўдзельнік конкурсу Фёдар Максімавіч Шчасняк са Свіслачы.


На лужайке я гуляла,
Нагулялась я сполна.
Муж досмотр мне устроил,
Не поймала ли клеща.
* * *
Соседки в поле говорили
От зари и до зари.
Теперь одна у них тревога.
Сапожки в поле «проросли».


Заўжды некалькі варыянтаў мае ў запасе Соф’я Аляксандраўна Штоп з вёскі Занкі. Яна стараецца паказаць сітуацыю з розных бакоў. І гэта ў яе добра атрымліваецца. Мяркуйце самі.


Сшили мне сапоги под заказ.
Вышел в люди на показ.
С заказом мастер поспешил
И в спешке что-то не дошил.
Левый сапог в порядке,
А в правом видна пятка.
Вручную надо починить,
Как же буду я ходить?
А тут нашлась иголка.
Знакомая зашила с толком.
Как мне ее отблагодарить?
Может, семечек купить?
* * *
Выйшаў з мамай на прагулку
Зусім у новым я абутку.
І паўшляху не прайшлі,
Як па швах яны пайшлі.
Хто ў гэтым тут вінен:
Ці то фабрыка, ці рынак.
Трэба хутчэй зашываць,
Каб нагам не прастываць.
Мама хутка справілася,
І мы ў парк направіліся.


Усе вы малайцы. Ваша праца будзе адпаведна ўзнагароджана. Прапануем новы сюжэт для роздуму. Цікава, што на гэта скажуць нашы чытачы? Чакаем вашых варыянтаў да 7 ліпеня.

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 


 

 

Конкурс «Что бы это значило?» по-прежнему популярен у наших читателей. Свои варианты подписей к снимку одни авторы лично приносят в редакцию, другие – присылают по почте.


Например, Софья Александровна Штоп из Занок приехала в райцентр решить свои дела и заглянула в редакцию. Мальчуган, изображенный на снимке, показался ей уж очень похожим на соседского мальчишку, такого же шаловливого, озорного и шустрого.

 

Приехал с папой на природу,
Упал я сразу в грязну воду.
Игрушки мои разбросались,
Чистоты моей не осталось.
Какое лицо, какие руки?
Грязь прилипла и на брюки.
Грустно мне и смешно.
На рубашке большое пятно.
Но я надежды не теряю.
Скоро поедем мы к маме,
Включит она машинку «Атлант»,
Буду обновке я рад.

 

* * *
Жыве ў нашай вёсцы Захар.
Хлопчык вельмі шпаркі.
Ні адной лужы не праміне.
Бывае, камень шпурляне.
А тут, трэба так стацца,
Што сорамна маме паказацца.
Бруд на майцы, на руках,
Рот і твар у сіняках.
А мама яго прыгалубіць,
Бо вельмі моцна любіць.


У свислочанки Анны Мыслицкой свой взгляд на предложенный сюжет.


Нічога, што я мурзаты.
Мяне можна і адмыць.
А як вырасту, як тата,
Аграномам хачу быць.


Активно участвует в конкурсе Федор Максимович Щесняк из Свислочи. Получив номер газеты, он сразу берет в руки карандаш и сочиняет. На этот раз вот что у него получилось.  


Вот не думал не гадал,
Что помощником я стал.
Папе вычистил машину,
Мама скажет: «Мо-лод-чи-на!»


Валентин Семенович Гупенец из Свислочи на белорусском языке прислал следующие строки:

 

У мяне графіка няма.
Магу так стаяць тры дні.
То смецце вынясці магу,
То з пяску хлеба напяку.
Машыну тату паладую
І на рыбалку пакачу я.


Мы благодарны всем, кто принял участие в этом конкурсе, и предлагаем новый фотофакт для размышления. Ждем ваших вариантов до 23 июня.

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 


 

 

На конкурс «Что бы это значило?» комментариев к предложенному снимку пришло немало. С лучшими мы сегодня знакомим наших читателей.
Например, Наталья Бойко поставила кота перед выбором: остаться порядочным, но тогда голодным, или сытым – в этом проявится его наглость.

 

Сижу и выбор делаю,
А состоит он в том:
Голодным быть, но порядочным.
Иль сытым, но наглым котом?
Сергей Петрович Саган видит ситуацию по-другому:
Я сторожем устроился недавно,
Мне рыбку поручили охранять,
Но только получается забавно:
Что рыбку эту сам хочу украсть.


У свислочанки Лидии Юльяновны Мленик свой взгляд на предложенный сюжет. Она прислала несколько вариантов на русском и белорусском языках.


На рыбалке как-то раз
Взялся на крючок карась.
Посушить решил я их
И повесил всех троих.
* * *
Сохни, рыбка, поскорей,
Будет вобла к пиву.
Где ж кот рыбки наловил?
Все даются диву.
* * *
Сушыць рыбку гаспадар,
Будзе з півам піць.
Ну, а мне трэба сядзець –
Рыбку старажыць.
* * *
Не хачу я больш мышэй,
Рыбку з’есці б мне хутчэй.
Ох і будзе смаката
На вячэру ў ката!


Интересные варианты прислала Софья Александровна Штоп из д. Занки.

 

– Видит око, да зуб неймет, –
В мыслях рассуждает кот.
– Слюнки глотаю одну за другой,
Но я ведь примерный,
Хороший такой.
Хозяев своих не подведу,
В этом доме я долго живу.
Коль в доме будет все в порядке,
Будет мне и рыбка,
будут и оладки.
* * *
Сядзіць коцік на стале,
Гадае думку пра сябе:
“Як мне рыбку ўхапіць,
Каб нікога не ўгнявіць.
Па натуры я вельмі рахманы,
Але буду цяпер паслухмяны”.

 

Ильюша Кравченко учится в первом классе СШ № 3 г. Свислочи. Мальчик очень любит животных и, когда увидел снимок с домашним питомцем, решил сочинить ему свои послания.

 

На балконе я сижу,
Рыбку зорко стерегу.
Но боюсь, не услежу.
Украду и убегу.
* * *
Кот пушистый, кот лохматый
Любит рыбку охранять.
Сторож он весьма завзятый.
Но так трудно устоять…
* * *
Взгляд мой хитрый и потешный.
Сторожем я был бы честным.
И не надо запрещать
Коту рыбку охранять.


Наш юный читатель из Гродно Владислав Клинчук раскритиковал улов рыбака:

 

Падкажыце, дзе такой
Вялікай рыбкі налавілі?
Усе рэкі з дзедам абышлі,
Толькі дзве рыбкі кату прыняслі.
Правільна, коцік, не еш
І ў гэты бок не глядзі.
Глядзі лепш на дзяцей.
Хутка ў нас свята –
Малых будзе багата.


Анна Мыслицкая из Свислочи считает, что кот сторожит рыбу, чтобы угостить ею соседей.


Сяджу і гадаю:
З’есці ці не з’есці?
Прыйдуць у госці суседзі,
Не будзе з чым за стол сесці.


Наша читательница Анна Петровна Лукашевич из Гринок также уверена в том, что рыбка для гостей сушится.


Разыгрался аппетит?
Моя рыбка – дефицит.
Вот с десяток насушу,
Всех на пиво приглашу.


Одним из первых принес на конкурс свой вариант подписи под снимок Федор Максимович Щесняк из Свислочи.


Рыбалка – штука непростая. Не каждому удается рыбы наловить. А тут, ну просто клад, и глазки заблестели – ешь не хочу. Но Васька знает, что без труда не снимешь рыбку со шнурка. А как? Вот и думает «рыбак».


Спасибо всем, кто принял участие в этом конкурсе. Вас ждет денежное вознаграждение. А мы предлагаем новый фотофакт для размышления. Ждем ваших вариантов до 9 июня.

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 


 

 

Уважаемые читатели!

 

Предлагаем вам принять участие в новом творческом состязании. Предложите оригинальный вариант подписи к этому снимку, который принесла в редакцию читательница нашей газеты Г. Якимчик. Авторы самых интересных будут поощрены. Присылайте свои варианты или добавляйте в комментариях ниже до 25 мая.

 

Желаем успехов!

 

Фотоконкурс "Что бы  это  значило?"

 

 

 

Предыдущая статья

Двойной наезд на пешеходов совершен сегодня на окраине областного центра